Спливають останні години мого керування збірною, за чотирі сезони, а це майже рік, збірна в рейтингу піднялась всього лиш на дві позиції, але й це дало прийнятне жеребкування на черговий чемпіонат Європи, в нашій групі виділяється тільки Іспанія, всі інші по силам, як і самі іспанці хоч і числяться віце-чемпіонами світу, де вже будуть нас боятись, а не ми когось, і не вийти с такої групи ой як треба буде постаратись зважаючи на календар.
Новий чемпіон Європи на основному етапі сильно не заморочувався на рахунок тактики зігравши всі матчі ближньою атакою, а що мав напевно таке право навіть половинчасті угадайки не допомагали суперникам, домашній майданчик все нівелював, хоча гарна спроба була в ізраїльтян в пів фіналі, а згодом і турки вже в фіналі спробували підловити і в них це трохи краще вийшло зігравши ретельний розіграш, а ви кажете експерименти, мож теж вплинуло, що на трансфері в латишів одночасно було до 5 гравців перед фіналом.
Звучало питання в дебатах чи можна було краще виступити, звичайно що можна краще було, тим більш якщо озирнутись трохи назад, з гіршою формою ледь не виграли в швейцарців, а там могло би все по іншому піти, не однозначна форма була й на гру з ізраїльтянами тим більш не всі лідери мали хорошу форму, це в свою чергу зменшувало маневрування складом, наступній тренер це ще зможе відчути, трохи згодом..
Збірна є хоч все ще перспективною, але по своєму сильна, може виграти в будь якого суперника, передивляючись підростаючих, написав свої рекомендації що до більшої універсалізації на майбутнє , як завжди майже ніхто не відповів, але все ж продовжують тренувати, мож ще побачу їх, сам, якщо повернусь за два сезони…